«Сузір’я Гілок»

На тлі глибокого нічного неба, витканого з відтінків ультрамарину та сапфіру, розгортається світле древо. Його гілки сяють теплом охри та золотистими відблисками, нагадуючи сузір’я, що прорізають темряву. Картина ніби дихає: світло й лінії живуть власним життям, а глядач стає свідком цього внутрішнього пульсу.

Робота виконана у техніці олійного живопису з використанням штрихованих елементів і пастозної об’ємної фактури. Мастихін, щільні мазки та спрямовані штрихи надають текстурності й глибини, а світлова динаміка вибудовується через контраст насиченого тла й сяючих форм. Кожен мазок ніби пульсує, нагадуючи живе дихання ночі.

«Сузір’я Гілок» — це образ внутрішнього світла, що проривається крізь темряву. Це символ росту, шляху й зв’язку між корінням землі та зорями неба. Картина запрошує замислитися: де наше власне світлове дерево і що живить його у ночі?

Дерево без листя, що розгалужується золотим спалахом на тлі глибокого синього неба. Авторка перетворює звичний силует природи на символ внутрішнього світла — навіть оголене, дерево випромінює енергію, тепло і силу. Контраст між сяючим стовбуром і нічним фоном створює ефект підсвічування зсередини, ніби життя триває поза сезонністю та видимими ознаками росту.

Ритмічна штриховка фону та лінійна пластика гілок утворюють майже музичну композицію, в якій кожен елемент звучить як нота. Це медитація про стійкість, оновлення і внутрішнє джерело світла, яке не залежить від зовнішніх обставин.